Знаєш, незнала я як може бути
Що мов простуда усю захопила
Зовсім чужі та хочу позбутись
Навіть останнього,що полонило
Тримайте за руки.Звяжіть моє тіло
І стримувать душу сили нема
Ненависть та страх запалили уміло
Отямитись тяжко,хоча й не одна.
Заплющую очі.По шкірі морозом...
Ай...та нічого від тебе не треба
Роби що робилось,бо в тебе під носом
Було шось таке,важливіше за небо
Вдягну нову маску.Посмішку в люди.
Така як була,бо ти був ніким
Незміг ти зцілити,зібрати з усюди.
Стабільний мій подих,а ти знов нізчим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140252
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2009
автор: AbesiA