На тебе гляне, мов людина…
В очах – надія: «Щось даси».
Та раптом – бац! Кілком по спині!...
Ми злючі стали, наче пси.
А пес – відскочить на хвилину,
Не огризнеться, - хоч і звір,
Бо вірить в те, що ти – людина!!!
Ти тільки сам у те повір.
Коли хреста в душі немає,
І зло «творить» - для тебе гра;
Знай: хто кілок в руці тримає,
Тому – покаятись пора…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140389
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 06.08.2009
автор: Андрій Бабич