Шепоче він наначе вітер;
Тамує спрагу не мою,
І одночасно, поміж квітів
Красою зваблює весну.
Небесним прагненням свободи,
І у полоні ніжних мрій
Дарує він нестримний потяг
До невловимиж відчуттів.
Не аромат бажає слави;
Не врода прагне чистоти -
А лиш жага людської волі
Звеличує руки покою.
Спокій в руках.Буденна слава.
Пристойний шепіт наддуші
І повсякденний теплий ранок
В його закоханій душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140574
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.08.2009
автор: Кірія Тоа