Добрий Янголе,
звідки зновy ти взявся на мою голову?
Добрий та дивний Янголе
з панківською зачіскою,
у чорній шкіряній курточці,
з синцем під оком
і так трохи напідпитку -
ти, мабуть, заблукав
не в своєму вимірі
і не в тих лабіринтах,
що по спіралі
загвинчуються в космос,
a, може, просто
не втримався на хмарі
(щo проповзала ковчегом дірявим
тa засівала місто густими дощами) -
i впав мені прямо в квартиру
крізь мною відчинену шибку?
О, Янголе, -
ти в тім розбризканім місячнім світлі,
бачу, такий же як я:
просто тіло,
просто душа,
просто смертний
і трохи ловиш ґав.
І так трохи такий собі лірник,
що зі снів і віршів,
наче з вина до причастя,
творить цілу містерію:
зорі колишуться
в твоїх бездонних очах -
ти подаєш мені хліба скибку
і шепочеш моє ім´я,
і чомусь так дико
й несамовито тріпочеш
своїми порваними
закривавленими крилами...
O, вірний мій Янголе -
розбишако-зірвиголова,
рідний мій Охоронець
з давньої юності...
-----
26.07.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140621
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.08.2009
автор: Vikta