Прокидайтеся хутчіш. Лютує час!
Що безжалісно стріляє у нас!
І палає, мов скажений вогонь.
Душ загублених бере у полон.
Де ж ви, наших днів вартові?!
Час іде, і все солодші вогні.
Так виблискують зорею в пітьмі…
І спокусливо тремтять голоси.
Чом ви поховались усі?
Хто ж на вас наслав мертві сни?
Зброю хтось кує поза очі.
Доки ми спимо, поки ночі…
Відкривайте свої чорні віконця!
Із під хмар десь виринає схід сонця.
Хай небесне вас торкнеться проміння.
Від якого на ланах колосіння.
Що народиться у вранішній тиші.
Від якого ясний день ще світліший.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140658
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.08.2009
автор: Bodo