Заходить сонце, і морська піна
Рожевою здається від проміння,
Доп'ю бокал червоного вина,
Приляжу на розпечене каміння.
Шепочуть хвилі, серце стукотить
У скроні тисне крові божевілля,
І небо барвами вогню палахкотить,
Троянди пахнуть мов любовне зілля.
Я знаю, що не довго бути тут,
Що тіло залишилось десь далеко,
Хоча б на мить я вирвавшись із пут,
Втекла на іншу сторону планети.
Стискаю мушлю бережно в руці,
І з нетерпінням солодко чекаю,
Твій силует з'явився вдалині,
І море заіскрилось, я кохаю!!!
Біжиш назустріч, ти мене впізнав,
За мить втоплюся у твоїх обіймах,
Між пристрасних морських вечірніх барв
Безмежно буду я щаслива й вільна...
А поки що повернусь до життя,
До київської темної квартири,
Де я така буденна і смішна,
Сиджу і чую тихий шепіт хвилі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140670
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.08.2009
автор: Парчевська Ольга