Вже пізно говорити
Про втрачене кохання…
Та тільки мав любити,
А осінь – така рання.
Вже пізно говорити
Про спалені мости…
Хто винен в цьому – я, чи ти?
Вже пізно говорити
Про втрачене кохання…
Та як мені спинити
Нестерпні сподівання?
А осінь така рання,
Як перша сивина…
Чия із нас – тому вина?
П - в:
Кожен час і кожну мить долю свою молю,
Щоб тебе ще хоч раз зустріти!
Знай, що тебе я люблю! -
Як нікого в світі!
До кого ж я, до кого
Спішу в далекі далі?
Куди веде дорога
Розлуки і печалі?
Минають дні і ночі, -
Надія не вмира:
З горою – сходиться гора…
П - в:
Кожен час і кожну мить долю свою молю,
Щоб тебе ще хоч раз зустріти!
Знай, що тебе я люблю! -
Як нікого в світі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140717
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 09.08.2009
автор: Андрій Бабич