Борись із кривдою і злом,
Життя своє – не замарай!
I тільки добре ремесло
Своїм нащадкам передай.
Не передай із своїх рук,
Чого передавать – не слід…
Щоб не соромився онук,
Що був у нього такий дід.
Коли ж, не так - одного дня
Біда твій дім не омине:
I твій онук, твоя рідня! -
Тебе ж і прокляне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140728
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.08.2009
автор: Андрій Бабич