Once you turn your face
to all the things around-
just an ugly miser place
and nothing can be found.
Обертаюсь, дивлюся на те, що навколо.
Мізерного типу оця пустота,
бо щоб не шукав тут, не знайдеш ніколи.
Повтор помилок і гірка простота.
І це може шкіру твою пронизати,
звільнити приховане ,дати втекти
отій порожнечі, і сильною стати...
і світло погасне, і зникнуть стежки.
Обертаюсь, дивлюся ким встигла я стати-
ледь-ледь помітний зразочок тепла,
не здатний любити, боротись ,чекати.
Де суть, яку б сутність моя принесла?
Печаль обіймає мене, не пускає.
Я впала на камінь в пориві ридань.
Тут слово для тих, хто це все розпізнає.
Причина шукати в житті сподівань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140991
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.08.2009
автор: Ентелехія