Осіннє

Згоря  блідим  рум´янком  день  -
осіннє  сонце  падає  за  обрій.
Ти  лічиш:  цей  листОпад  промине,
розчиниться  -  і  в  безвість  кане  осінь.
У  сивім  парику  прийде  зима  -
в  шовкових  рукавичках  заплете
чепурно  всі  дерева  в  срібні  коси.
Tа  під  ворота  намете  чекань  -
і  не  рахуй,  і  не  лічи,  і  не  чекань
всі  зниклі  дні...  Дарма-дарма  -
про  долю  у  ворожки  краще  не  питати...

Та  ще  не  час,  іще  не  час  -
то  лиш  тіні  все  довші  й  холодніші  роси.
Не  дивуйсь,  що  маркіза  хмільна,  чи  чудна?  -
в  горностаєвій  шубці  мадам
ув  альтанці  з  листів  розкладає  пасьянс,
п´є  повільно  коньяк...
Tа  нервово  димить  папіроса...

Дивись,  давно  позолотів  наш  сад
і  листя  паленого  димова  завіса
обволокла  дерева...  О,  маркіз  Де  Сад,
у  сірій  пелені  дощів  не  зникне  страх  -
вона  чекає,  а  тебе  чомусь  не  видно...  Тихо...

Ну  що  ж,  давай  тоді  помовчимо  -
не  на  заваді,  що  туман
приповз  до  ніг  кудлатим  псом
і  руки  холодом  увесь  час  лиже.
Та  невеликий  страх,  що  розділяють  нас
багато  років  і  безмежна  відстань.
Боюся  лиш,  що  зникне  весь  щемкий  наш  сум,
що  зникнуть  нашi  почуття  і  пристрасть...
О  ні,  ти  все  ж  аристократ,
і  гордості  -  хоч  відбавляй!  -
що  наче  шпага,  чи  кинджал
приховані  в  твоїй  душі  для  інших  -
і  ти,  мабуть,  таки  не  прИйдеш...

Поглянь,  альтанка  пурпуром  взялась  -
i  все  ж  прийди,  щоб  ніжно  мучить  мене  знов
та  спалювати  душу  вщент:
твій  погляд  ледь  зволожених  очей  -
тo  незгасимий  жар,
твоє  мовчання  -  вбивча  ніжність...
Прийди  і  руки  втомлені  зігрій
над  полум´ям  багаття  з  листя.
Просто  мовчи,  торкнись  мого  плеча...
А  я  тобі  й  собі  приготувала  дар:
любов-чар-зілля  (чи  таки  миш´як?)
підсиплю  непомітно  у  гіркий  коньяк
(чи  здогадаєшся  -  навіщо?)...


---------
09.10.2008

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141233
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.08.2009
автор: Vikta