Моє кохання кольору ромашки,
Яка свої пелюстки тільки розпускає,
Такі ніжні і гладенькі.
Моє кохання як несміла пташка,
Яка батьків гніздечко тільки покидає
І випробовує крила маленькі.
Воно таке ще поки що несміле,
Воно таке ще поки що незвичне,
Неначе сон вночі.
В його вогні вже пристрасть загоріла.
Й з'явилося передчуття величне
Метелика на плечі.
І хочеться кричати на ввесь світ,
Про те, що вже знайшов душу рідненьку
Яку будеш любити
Погляну я на пташечки політ,
На ту ромашечку низеньку -
Я маю вже для кого жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141410
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.08.2009
автор: Зеленчук Галина