Біснувате божевілля,
ритмізована свідомість,
розкажіть мені про зілля,
що приносить невагомість.
І тоді злетить надія
вище хмар, у безкінечність.
А буденності події
перетворяться в нікчемність.
Поєднавшись із тунелем
неприкутого хаосу,
мрія стане Прометеєм,
що жаги вогонь приносить.
У пекельному потоці,
де немає слова Час,
де звучить похмурий джаз
я порину в вир емоцій.
І не спинюйте, прошу,
плин цієї течії́
Хоч думки ці нічиї,
та в собі я їх ношу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141435
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.08.2009
автор: Аскет