Аксіома почуттів.

Цілую  очі  
Нескінченної  
Самотності.
Жагучий  холод.
Іду  повз  стіни,
Шукаю  початок
Світанка,
Бо  вчора  -  
Так  і  не  розпочалося.
Мимоволі
Закликаю
Твоє  ім*я,
Щоб  наодинці  
Зі  світом  
Вимолити  пробачення
У  серця
За  самоприниження.
Тепер  світ
Почуттів  моїх
Носитиме  твоє  ім*я.
Це  аксіома.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141440
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.08.2009
автор: Шабо