Стараючись щосили заглушити
Навіяні нестримні почуття,
Вирішую, чи вмерти, а чи жити,
І чи насправді я тепер твоя...
Стараючись долонями зловити
Й сховати сяйво, що тече з небес,
Нікого окрім тебе не любити,
І до кінця нести колючий хрест...
Отак живу, воюючи з собою,
Так час для мене плине. День при дні
Пронизую отруйною стрілою
Любов до тебе, що росте в мені.
Танцюю на розпеченім вугіллі
Я дикий танець болю і грози,
Закована в кайдани, але вільна,
У клітці зі сталевої лози.
І в ясні дні, і в таємничі ночі,
У кожну мить земного небуття,
За мною стежать пильно хижі очі,
В твоїй душі ув’язнена моя.
Любов моя.... Це диво – мої грати,
Отрута в серці, що залишив ти...
Любов я мушу знову розпинати,
Стараючись при цьому зберегти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141467
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.08.2009
автор: Парчевська Ольга