І мертвим,
і живим,
і ненародженим
політикам…
Не вчіть мене любити Україну!..
Над вашими потугами – сміюсь.
Не говоріть про мову солов’їну,
Бо тою мовою я Господу молюсь.
В тій мові присмак чути польський і румунський,
А вже російський – то і поготів.
Та саме з нею батько мій під Курськом
У полум’ї пекельному горів.
Не вам голодомором нас лякати
І над живими ставити свічу,
Із болем тридцять третього мене родила мати,
І, поминаючи покійних , я мовчу…
Бо бачу велетенські кладовища
Сучасні, не минулі, а на них
Десятки тисяч тих сорокарічних,
Що мали б бути ще серед живих…
Я знаю, що колись і Вам воздасться
За скоєний перед своїм народом гріх.
За вкрадене у України щастя,
За нас усіх: і мертвих , і живих !..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141698
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.08.2009
автор: пан Ніхто