Міняє літо перестиглі шати,
Без опору здається у полон,
Вже треба жати, друже, треба жати…
Та сіяти ще часу не було…
То не твої у полі переве́сла,
Зажи́нок, першим снопиком в руках.
Твої лиш сльози, певне крига скресла…
І річечка з-під криги витіка…
Насправді, друже, це наступне коло,
Ти встигнеш, переплач, не метушись.
Нехай вже краще пізно, ніж ніколи,
Нехай вже краще нині, ніж колись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142096
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.08.2009
автор: наталятерещенко