. "Хто ти людино,..
Перед лицем Всесвіту?"
Основа Всесвіту -
Абсолютний Нуль...
Де врівноваженість -
Сума відємних і позитивних
Космічних куль
Та сфер...
Де світ один народився,
А інший помер.
І десь між ними,
В думці людини,
Живе Люциф́ер...
... Всесвіт!..
Незбагненість енергії,
Незвідані істини...
Щось в перегеї,
Десь в апогеї
В безконечність летить.
А людина - жменька матерії,
Замучена дійсність,
Як кактус у преріях
Торує свій шлях,
Між минулим - майбутнім,
В сьогоденні живе...
Ще сьогодні життя,
А завтра вже прах...
Всі великі надії
Застигли в Кільці.
Вчора були події,
А сьогодні оці,
Життя мемуари,
Тягарем безнадії,
Стигнуть в руці...
... А час, як Німб,
"Чорна діра" -
Функція швидкості,
Коректор відстані,
Безконечно у Всесвіті
По скрижалях пливе...
І незримо впирається
В душу людини...
І хоч вона старається
З часу Кільцем не зіткнутись,
Руками стискаючи
Зламаний руль,
Та не має причини,
Щоб їй не вернутись,
Назад -
В Абсолютний Нуль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142301
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.08.2009
автор: Володимир Кухарчук