Останній, останній день серпня -
ще трави зелені, глибокі, м´які,
ще жабориння мереживне плеса
смарагдом колише гладінь...
А в очAх вже аж сліпне і терпне
від вохри хвостатих хмарин.
Й заграва вечірня - то звістка.
Hад соснами - сутінки плахтою. Й ніч,
неначе природи вагітна невістка,
в якої настали перейми,
скрикує жалібним писком сови...
Та чекання... Чекання на диво-дитя,
чиє довгождане пришестя
угорі напророчить яскрава ДенЕб -
в Лебединім хвості найясніша зоря:
i так зродиться осінь - руде, золоте немовля...
І світитиме з неба трикутником їй в голові
трійця магічна: Вега-Денеб-Альтаїр.
Зновy зринатиме-плистиме зоряний Птах
через ніч, через терни в астральні моря,
мов передвістя пташиних ключів...
Останній, останній день серпня -
ще в променях сонечка-серця
бринить золота комашня,
і стежкою можна ще йти босоніж,
торкаючись легко землі... -
Та ось кажаном-перевертнем
вже висне з небес Діва-ніч -
і впАде на шальки Терезів,
гойднеться вага - рівнодення
зі сонцем покотиться вниз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142699
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.08.2009
автор: Vikta