Життям запорошена казка,
До крові розбитий ніс,
Хтось вкрав материнську ласку
І повні долоньки сліз.
Життям запорошене диво
У порваних штанятах,
Дивиться так правдиво,
І дикий біль в оченятах.
І мИлостині не просить,
І сонцю не вміє радіти.
Лиш кожного дня приносить
На свіжу могилку квіти.
Маки, волошки, піонії,
І довго над ними плаче.
Її не назвуть вже донею,
І погляд уже не дитячий.
Життям запорошене сонечко
Схилилося до вікон.
Доню, донусю, донечко,
Прокинься...Це тільки сон.
Доню, донусю, донечко,
Життям запорошений сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142858
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.08.2009
автор: ІлюзіЯ