його кохання ходить в коридорі
тихенько дихає в щілину у замку
сльози і смуток замкнуті в коморі
радість і втіха самотні у кутку...
зібрались разом, грають одним серцем
чіпають нерви, продають комусь
з*їдають мозок наче кров із перцем
і знову очі закриваються чомусь.
підкошує його шалена втома
і зводить скули, крутить від нудьги
над рівнем моря, сидить він далі вдома
і долю виставляє на торги...
втикає в точку, не зворушить оком
попав він у полон зелених стін
пропав... і з кожним людським кроком
не встане він ніколи із колін!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143020
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.08.2009
автор: Zahid