Коханому.
Мою любов чарівну, наче сонце,
страждань хмаринка огортає знов
і сльози з являться на склі віконця,
як дощ, що грюкотав під час розмов.
Не буде…
Більше так не буде..
Лиш смуток, біль, страждання та думки
Про те, що серце не забуде
Той погляд і тепло руки
Коханого.
Ще серце пам’ятає ті слова,
Що так тендітно огортали душу.
А що тепер? Про них, щоб заспокоїтись,
Забути мушу.
Я дякую тобі, моя любов,
Що дарував мені ті ніжні миті.
Даруй ті миті іншій знов.
Для мене ж на віки вони розбиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143099
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.08.2009
автор: Ramona