Ось і хліб достиг в степах.
Серпень - то на честь серпа.
Сутеніє... Бабі Раї
Станіславчик дошкуляє.
Каже: - Бабо, ти скупа!
Не даєш мені серпа!
- Схаменися, Стасю, рано!
Підрости, бо ручку зраниш!
Дуже-дуже гострий серп
Славку, ти його не сердь.
Ось по небу - подивися -
Срібний серп пройшовся - місяць.
Поробились дірочки
Променисті зірочки.
- Годі пхинькать! - каже тато,
- ще навчишся, синку, жати!
Швидше, Славку, підростай
І на мій комбайн сідай!
Спати час. Розмови стихли.
В небі теж зерно достигло:
На поля і на садки
Серпень струшує зірки.
Ось іще одна злітає,
Станіславчика питає:
- Хлопче, що бажаєш ти?
- Хочу швидше підрости!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143561
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 31.08.2009
автор: MiShura