Тяжко… було… є… і, мабуть, - буде…
Теорема зовсім не складна:
Не живеться людям так, як людям, -
Гірку чашу п’ють свою – до дна!
І нема ні ради, ані сили.
«Москаля» клянеш ти, чи «жида»,
Світ тобі осточортів немилий,
Бо свої – позаздрила б орда!
Не зрять очі і, не чують вуха,
Доки розкрадається усе.
Вбивця каже, що не вбив і мухи,
Крадій каже, що своє несе…
За «корито» - наламали дров!
Те, що через сито, - наше «свято».
Та в судинах – закипає кров!
Аж свербить, комусь по «лапах» дати!
В «слуг» народу – вір, або не вір…
Краще стало? Чи то, - так здалося?
У кишенях – стало більше дір,
А живеться… щоб так – їм жилося!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143577
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.08.2009
автор: Андрій Бабич