Ніжним поглядом вмитим росою,
Осяйнула увесь світ весна.
Мов дівча милувалась косою,
Що впустила у воду верба.
Протягнула до сонечка руки,
Закружляла в пориві душі.
І почулися ніжні ті звуки,
Мов піднялись до неба вірші.
Що неначе з сторінки злетіли,
Із акордами злились в одне,
Й стали врешті вони одним цілим.
Пісня це - що за душу бере!
Ця весняна мелодія ніжна,
Що звучить із вітрів сильних й дужих.
Мелодійна, й така дивовижна!
Що не лишить нікого байдужим!
Вона в серце ураз проникає,
І бере в мелодійний полон.
І на струнах душевних заграє,
І розпалить душевний вогонь!
ЇЇ сила у ніжних акордах,
ЇЇ сила у сонячнім дні,
Світлом світить у сонячних нотах.
І буяє в цвіту навесні.
Вона душу усіх звеселяє,
ЇЇ сила - немовби космічна!
Наче пташка над нами літає,
Ця мелодія.Музика вічна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144057
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.09.2009
автор: Шкурак Тетяна