...

здається,  за  декілька  снів  я  загублю  
цей  дивний  спогад  
поза  межами  вчорашньості  
 
кілька  слів  відділили  його  від  нас  
назавжди  
до  наступного  розриву  дійсності  
 
змоклі  прогулянки  
проминулі  усмішки  
змучені  прикидання  
 
сидимо  поряд  
у  чужому  мокро–холодно–смерклому      просторі  
з  іншими  людьми  
я  –  з  тобою,  ти  –  зі  мною  
 
 і  самі  не  знаємо,  хто  ми  
ти  і  я,  я  і  ти    
 
не  бачу  тільки,  що  в  твоїх  очах  
можу  лише  сподіватись  
бо  в  моїх  –  темні  візерунки  
нерозпущених  бруньок  з  краплями  на  носиках  
одиноких  у  цьому  просторі  
як  і  наші  погляди,  що  не  знають,  
чого  хочуть...      
 
я  не  з’явлюся  тут  більше,  
щоб  не  втручатись  у  плин  реальності  
жаль  тільки,  що  віддаляючись  від  неї,  
ми  так  і  не  змогли  
 
наблизитися...      
 
25.04.07(c)  Reni

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144063
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.09.2009
автор: Рені