Брехнею пiдсолодженi слова
Кромсають вiру, мов слiпi кроти…
Нещира твоя усмiшка крива,
В очах твоiх – псевдонiм доброти.
Весь «арсенал» вживаєш, iнтриган,
Щоб шкiру з мене заживо стягти.
Та, всеж, мене Господь оберiга,
Бо наскрiзь бачу я таких, як ти.
Твоi хамелеонячi «слiди»
Тебе ж у твою пастку й приведуть…
Спаси вiд зла нас, Боже. Одведи…
Хто ж сiє зло, - тому Суддею будь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144668
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.09.2009
автор: Андрій Бабич