1.
Тихо... Майже безлюддя.
Тіні крадуться вздовж бруку.
Захмурений листОпад-птахолов
понаставляв пасток
димчасто-імлистих -
кружляє самотньо над містом
сполохана осінь-жар-птиця.
І блякне сяйлива феєрія:
осиротіле дерево
простягає до хмарин
прозорі покручені руки...
2.
Тихо... Понад шпилями веж -
купина багряної сутіні.
Сіється з-попід небес
листя-пір´їни вогнисте
i паде у танку па-де-де
на ріку, на бруківку, на клумби -
причалює вздовж берегів
в останнім витку одіссей
каравелка жовтява колумбів...
3.
Тиша... Кроки відлунюють
у вишИнах Тинського храму.
Падають краплі-перлини
з роззявлених дзьобів грифонів,
скам´янілих у вічнім пориві
летіти услід за дощами..
4.
Тиша.. Довгою-довгою стежкою тінь,
наче вектор відльоту жар-птиці.
Щойно дзвони соборні і ратушне "бам!" -
оживає Оpлою* зіниця.
Сонце осіннім пташам
проклюнулось востаннє крізь
щільне шкарлупиннячко хмар...
----------------------------------------------
*Празький Оpлой - астрономічні куранти на готичній вежі Старомєстської ратуші в центрі старої Праги.
(Є ще така легенда: астрономічний годинник Орлой змайстрував у 1410 році визначний майстер тих часів Мікулаш з Кадані, після чого ж цього майстра було позбавлено зору, мовляв, щоб ніде більше він не зміг повторити свою роботу. Празький Орлой і донині залишається унікальним шедевром мистецтва та техніки пізньої готики та раннього ренесансу.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144708
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.09.2009
автор: Vikta