Я себе ніяк не розумію,
все ніяк до тями не дійду.
То тебе в душі своїй лелію,
то забути хочу і біжу.
А то раптом голос хочу чути,
пригорнутись до твого плеча,
стукіт твого серденька відчути,
щоб найщасливішою була.
То неначе сонце ти прекрасне,
чи промінчик місяця вночі.
А то враз в моїх очах ти згаснеш,
і тоді так холодно мені.
То буваєш дощиком у спеку,
прохолодним вітром в цю жару...
А то станеш ти таким далеким,
що ніяк тебе не дістаю.
Я з тобою плачу і сміюся,
іноді щаслива, то сумна.
То тебе я втратити боюся,
але поряд - теж життя нема.
І весь час сумління лізе в душу:
ти для мене радість, чи печаль?
Довго я над цим сидіти мушу....
Але час так швидко йде...А жаль!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144778
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.09.2009
автор: Н-А-Д-І-Я