навіяно картиною художниці Проскурякової

Ні  відстані  не  бачу  
І  ні  часу,
Під  лірний  супровід  епох...
Слова  немов  картини  маслом..
Читаєш  ти,  а  може  Бог...

Німі  пташки--мобільники  
Чекають  
На  зливу,  спеку,  заметіль...
Та  ,  мелодійні  і  блискучі,
Певно  знають...
Що  важче  пережити  штиль...

Засніжено  
В  країні  вічних  поцілунків
Троянди  лагідно
Хвилюють  солов*їв...
Ми  на  землі  лишаєм
Тисячі  малюнків...
Із  щирих  і  привітних  слів...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144865
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.09.2009
автор: Солєтта