Людство не винайшло ліків, на жаль,
Здатних душі боронити кришталь!
Легко порвати тендітну струну,
Щирість кохання поклавши в труну.
Лагідно жити своїх соколят
Вчили батьки з пелюшок немовлят.
Та не судився щасливий їм вік,
Болю душевного втратили лік.
Думи тривожні за долі дітей
Безліч приносять безсонних ночей!
Щоб не потрапили в пристрасті сіть
Швидше до рідного дому летіть.
Матері погляд і ніжні слова.
Душу та серце синів зігріва,
Ллється цілющим бальзамом тепло.
Рани загоїть добра джерело…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145073
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.09.2009
автор: Олександр Ковальчук