Опадає листя, сльозами омите,
Тане в небі слово, відчаєм повите,
І ніде не дітись, розтеклась неволя,
Я тянусь до Бога, де вмирає доля.
Незнайомі лиця, душу полонили,
Зрадників долоні, в серце ніж встромили.
Ніч лишилась ніччю, день погас на віки,
Всі зразу заснули, затуливш повіки.
Дихає тихенько річка у діброві,
Засинає стежка у гучній розмові,
Місяць потихеньку закриває очі,
Сум, що в темнім небі, дочекався ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145496
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.09.2009
автор: dablju