Для чього це все?

Часто  в  житті  наступає  такий  момент,
коли  хочеться  кинути  все,  розбитись  вщент,
погана  погода:  дощі,  зливи,
в  душі  наступають  погані  хвилини,
в  час  такий  понад  усе  -  хочеться  спати,
з  друзями  гуляти,  дівчину  обіймати,
та  не  про  це  я  хочю  розказати,
хоча  подяку  друзям  варто  знати,
за  те,  що  вони  є,
у  важку  і  радісну  хвилину,
коли  душа  моя  -  то  спить,  то  лине,
ніколи  так  я  не  кохав:  співчувайте!!!
Відчуття  це  не  найкраще,
коли  вона  йде  весела,  радісна,
чомусь  мені  погано,  сумно,  важко!
Запитую  себе  я  часто,
чому  кохати  так  нещасно?
Невже  поганого  їй  хочу?
В  такі  хвилини  я  проклинаю  ночі,
проведені,  можливо,  навпроти
принципів  своїх,  думок,  бажань,  супроти
ідеалу  бачення  хорошого  життя.
Чому  ніхто  мене  не  попередив,
кохати  важко,  болісно  і  втомливо?
Я  розумію  тільки  те,
що  без  неї  я  не  можу.  Все!
Мабуть,  цього  мені  достатньо,
щоб  пробачати  їй  зради  щоденні.
Чьому  так  важко  покинути  її,
велику  помилку  в  моєму  житті?!

                                                                                                                                     Фантом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145515
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.09.2009
автор: Фантом