Відкрию двері в нікуди,
Зайду й не повернуся,
Розкрию карти на столі
І ніжно усміхнуся.
Я віднайду казкові барви
І розіллю ранковий сміх,
Не побоюся розділити
Одну надію на усіх.
Немає віри без надії,
Немає сміху без жалю,
А я, без почуттів лелію
І все ж люблю.
Немає кривди без розлуки,
Немає неба без зірок,
І я сьогодні наче зірка,
Яка плете життя-вінок.
Немає снігу без морозу,
Немає крові без гірких ран,
І хоч не вправі я судити
Та світ є мертвим без оман.
Так прикро, що надходить ранок
І забирає міцний сон,
Немає казки без сновидіння,
Яке бере мене в полон.
Немає рани без кинджала,
Немає смерті без життя,
Нема людини без кохання
І тіла пристрасне злиття.
Як дивно чути звуки річки,
Яка кудись завжди біжить,
Нема барлогу без ведмедя,
Який зимою міцно спить.
Нема мене без втрат й бажання,
Нема мене без розчарувань,
Нема мене без слів чекання
І без невпевнених вагань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145547
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.09.2009
автор: dablju