Оголошують потяг…
Але рано, не наш.
Трохи холодно, протяг,
Чути тихе «не плач»
Він її проводжає,
Може, це назавжди.
Міцно так обіймає
І шепоче «зажди»..
Його сльози холодні
Мочать щоки сухі.
Це востаннє. Сьогодні
Вже не буде її.
Він цілує щомиті.
Просто гляне й мовчить.
Як же буде він жити?,
Коли зараз тремтить…
Оголошують потяг…
Ще одна тільки мить.
Трохи холодно. Протяг
Буде сльози сушить.
В ці останні хвилини…
Я дивлюся з вікна.
Чую, потяг ось лине
Й не поїде вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145588
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.09.2009
автор: anastassya