Ворожиш запізнілим
Ластовинням,
Балом запашної
Мрії
Правиш через
Мудрість
З відтінком
Сивини.
Зазираєш в стежини
Зіницями
Листопада,
Затуляючись
Калюжами.
Вбираєшся у галявини
Та зіштовхуєш
Із обрію
Довгомонтажні дні...
Постривай!
Не встигає
Прутка юність
За твоєю сивою
Мудрістю.
Плачеш?
Зриваєш з неба
Громовиці,
Прокочуєшся зі сміхом...
Навіщо крадеш в літа
Старість?
Зігрій думки
Твоїми розлитими
Фарбами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145670
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.09.2009
автор: Шабо