Прибігла мати в інститут до викладачки,
В сльозах уся, свідомість ледве не втрача,
З кишень усіх виймає грошей пачки,
А синочок недалеко дограва в квача.
-Ой ви візьміть я вас прошу всім серцем,
Мій син маленький вивчить все я обіцяю,
А викладач відповідає гучно з перцем,
-Нехай негайно перед Вами він відповідає.
Покликали дитинку бідолашну,
Дали листочок та питання над легенькі,
А парубок все ходить так поважно,
Відповідати не спішить, подумав так гарненько,
Почухрав лоба, кашлянув і помилку зробив жахливу,
Тим , що рота роздягнув, занадто він,
І подивилась мати на викладача так щиро,
Забралась та пішла всміхнувшись всім.
Це рідкісна подія, коли мати зрозуміла,
Дитину мало по голівці гладить,
Її привчити до порядку треба,
Інакше ця дитина все майбутнє втратить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145933
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2009
автор: Ярослав Клочник