Повісивши чиєсь у рамку фото
Я відкриваю з фарбами шухлядку,
Моя душа – то є моя робота -
Я просто починаю все спочатку.
Те фото без очей і без натхнення,
Без посмішки, без зморшок, без зітхання,
Я ж не художник, фарби-акварелі
Малюють дивний натовп на майдані.
Та знову ні очей нема, ні стану,
Закреслено, зім’ято десь під килим,
Я, наче лід в гарячий чай, розтану,
Зітру обличчя і піду із ними.
Піду. Візьму лише червону фарбу,
Щоб малювати сонце на світанні,
І, як вже колір не засохне марно,
Пів-серця намалюю для кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146168
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.09.2009
автор: Lenchikk_n