Ти цілував уста її червоні
І залишив сліди на полотні...
Ти зародив життя в жіночім лоні
І ще портрет остався на стіні.
А сам пропав в туманних далях
І син без тебе виріс сам...
Риючись в конструктора деталях,
Питав - "То батько мій Адам?"
Так Адам. Той первісний мужчина,
Цей одинокий вовк, якого просто жаль.
Бо в нього Богом заложена причина -
Бігти завжди в незвіданную даль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146317
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2009
автор: Д З В О Н А Р