Здавалося б не кріпаки і не "совєти",
І вільно живемо, рахуємо монети.
Ми тішимось завжди і сонцем і літом,
Та не милуємось ми мови цвітом.
Вона ж основа нашого життя,
Без неї нам немає вороття!
Вона ж рідненька наша, солов"їна.
Дай боже, щоб вона не оніміла.
Це дар, що успадкований від мами,
І відрікатися не маєм права!
Бо щоб відчути мови смак тонкий,-
Люби, цінуй і не залиш саму її.
Бо на злиденність душі ми засудимо себе,
Якщо цуратися мово будемо тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146637
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.09.2009
автор: euphoria