Доленько, рідная доле,
Не забути ніколи, ні,
Як шепчуться верболози
І ронять краплини - сльози
У досвітку веснянім!
А зорі! Ну що за диво
В колі з місяцем у танку…
О Боже! Яка щаслива
Я в зоряну ніч, п’янку!
Я ладна було померти
В жагучих обіймах твоїх…
Ні вбити в серці, ні стерти
Цей не відкуплений гріх.
Кохання шалене - мука !
Безумство без меж і краю.
Миттєвість блаженства й розпуки,
Хто звідає щастя, той знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146751
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.09.2009
автор: Тамара Шкіндер