Стерня щетиниться у полі,
Йдемо до осені поволі.
Бринить трава самотньо сивиною,
Опалий лист шепоче під ногою.
Про ті роки, що за плечима.
В них смутку криється причина.
Душа в кохання вічному полоні,
Хоч сріблом інкрустовані вже скроні.
Родили щедро, до безтями,
Лани життєві, почуттями.
На схилі літ, нікому не потрібні,
Любові прагнуть сироти безрідні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146808
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.09.2009
автор: Олександр Ковальчук