Парком гуляли двоє,
Топтали зів`ялу траву.
В чорних пальто обоє
Ховали свою весну.
З очей її бігли сльози,
На землю падав кришталь.
Два слова сухої прози
Він скаже: "Усе, прощавай".
Вона вже його не тримала.
він кроком байдужим пішов.
Лиш землю за ним цілувала...
Чому? Певно іншу знайшов.
Вода пори року не має...
Вода...вона все збереже.
У дзеркало мов заглядає,
Бо інша - нове протеже.
Щосили, чимдуж, лиш до неї,
В безмежну омріяну даль.
Прибіг до коханої феї.
Лиш дзвін - покотився кришталь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146833
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.09.2009
автор: Галина Булочникова