Блищить на травах діамантова роса,
й туман під ноги стелиться клубками...
Яка чарівна та миттєва ця краса...
Це осінь підкрадається ночами.
Злітає жовте листя зграйками з дерев
і стелиться , неначе килимками...
Я знаю, відчуваю серцем я тепер:
не буде вже розлуки поміж нами.
Без тебе дні здавалися роками,
а ночі нескінченні та сумні.
А зірка, та що сяяла над нами,
н-а-д-і-ю подавала в такі дні.
Зловлю промінчик сонячний в долоні
й до літа так з тобою понесу...
Хоч сніг упав давно уже на скроні,
та в серці зберігатимем весну.
Йдемо з тобою поряд стежкою життя,
яка так часто тернами покрита...
Та вірю я в прекрасні почуття,
печалі ж шлях до серця вже закрито...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147288
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.09.2009
автор: Н-А-Д-І-Я