Моя душа як біла чайка,
Постійно б'ється до морської глибини.
Вона шукає того щастя,
Яке колись подарував їй ти.
Та знаю я, що все минуло.
Життя назад не повернеш!
Лиш тільки спогад той журбою
На серце ляже тугою п'янкою.
Осіннє листя вальсом заколише
І вітер понесе далеко десь з собою
Ті думи мої, які ще досі сповнені тобою.
Та дощ не зможе змити спогад цей
І серце моє не забуде,
Бо образ твій живе в мені
І вічно жити буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147763
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.09.2009
автор: Забуте_сонце