Скажіть чому, коли зло відкриває обличчя,
Скалить зуби, проливає кров,
Йому вірять, коряться, хоч бачать,
Правдиво осипають тисячами промов?
Чому коли мати ховає малу дитину,
Їй в гріб сміються, кажуть, що жива,
Коли, доїдаючи останню хлібину,
Радіють, хоч знають про останні жнива?
Чому історію вогнем голодомору оповиту,
Змішують з брудом та болотом свідомо,
У майбутнє лізуть стрімко, соковито
Облизуючи рани, й гнучи спини покірно?
Чому людина так боїться правди?
Чому з відкритими очима спить?
Чому життя у нас втрачає стрімко силу?
Чому….у мене серце так болить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148010
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.10.2009
автор: Ярослав Клочник