Люблю, коли зимою
Навалить снігу по коліна,
Коли закрутить
Та завиє хуртовина.
За снігопадом не видно
Нікого й нічого,
Ні неба, ні доріг,ні людей,
Так, що в просторі тісно.
А дерева всі білі,
Як діди у кожухах стоять,
Під снігом пухнатим
Віти додолу хилять.
Замело, закрутило,завило,
Зовсім не холодно,
Тільки радість і тепло на душі
Від такої казкової зими.
2005 р.
2-й варіант (Відредагований -2013р.)
Люблю, коли лютою зимою
Навалить снігу по коліна,
Коли закрутиться наді мною
Й вовком завиє хуртовина.
Коли за снігопадом не видно
Ні неба, ні доріг,ні людей,
В просторі тісно і безвихідно,
Тільки зими срібний апогей.
А дерева навколо всі білі,
Як діди у кожухах стоять,
Віти додолу, мов руки хилять,
Під снігом пухнатим тихо сплять.
Замело...Та морози не страшні,
Зігріють сніги в снах до весни...
Тільки радість і тепло на душі
Від краси, казкової зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148777
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.10.2009
автор: Макієвська Наталія Є.