Хтось дивиться з середини мене
на спляче місто... Я того не знаю.
До скла віконного, в надії, припадаю,
що, в решті-решт, коли-небудь мине
у нім запал вигадувать вірші,
якщо побачить безум цього світу.
Та все дарма, і карту мою бито -
вони, скоріш за все, товариші!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148785
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.10.2009
автор: ksandr