Осіннє листя золотиться,
Під ноги падає всі дні,
Немов, збирається проситься:
«Продовж життя, дружок, мені!»
А ми його зненацька топчем,
Воно не плаче,не кричить.
А може, листя жити хоче
Оту останню в світі мить?
_________________
Ось так у нас буває часто,
Старий непотребом стає.
Його хоронять передчасно,
Бо бачать благо лиш своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149040
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.10.2009
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук