Ранок.Сад.
Її розбудив ніжний і водночас різкий поцілунок молоденького вітру-шибайголови, що вже давно гасав по саду і порушував його ідилічну тишу.
Вона не хотіла пробуджуватися. Їй снився казковий сон, тому вона не мала ніякого бажання повертатись до реальності. Її очі знову закрилися...
Тим часом гомін, що здійнявся в саду, посилився. Всі обговорювали лише одне питання: "хто ж наступний?"
Почулися чиїсь кроки. Всі замовкли.
Прийшла ЛЮДИНА...
Кожен про себе подувам:"Все, кінець!" Але ж ні...
ЛЮДИНА простягла руку до маленького, блідо-рожевого пуп*янка, що мирно собі дрімав в оточенні темно-зелених листочків, які були йому прихистком від променів вранішнього сонця.
Крізь сон вона почула дикий біль. Все...
Нарешті вона виспиться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149095
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.10.2009
автор: Таня Смакоус