Він спить один, вовтузячись у ліжку,
Немов у хаотичнім лабіринті,
У снах його манірна жінка-кішка
Цькує бажаннями думки несамовиті.
Він нею дихає... Для неї лиш існує,
І хворобливий жар ще дужче тисне
На серце зболене. Вона ж то поцілує,
То кігтями уп’ється ненавмисне.
Він палить часто, дивлячись в безодню
Свого минулого, і долю проклинає.
За те, що так розпачливо самотньо,
Ночами темними; що, попри все - кохає.
Він спить один, вовтузячись до ранку,
Прядуться долею так невблаганно миті,
Спадають сльози чорного серпанку,
На клапті серця, нею перешиті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149203
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.10.2009
автор: Парчевська Ольга